mudry (mudry) wrote,
mudry
mudry

Мої антени та стрихи

Цими вихідними я додав трішки цивілізації до своєї домівки, що хоч і знаходиться в 20 хв. ходи від центру Львова, а все ж богом забуте місце в урбан-районі.
Проведення новітніх технологій завжди мало якісь складнощі, до прикладу в черзі на телефон нам довелось стояти понад 20 років, допоки батько не взяв все у свої руки, і знайшов можливість коштами жильців прискорити темпи продуктивності праці Укртелекому. Проведення інтернету додому - це вже моїх рук справа. Точніше все тільки в процесі, адже кожне покоління має покращити те, що лишилось від попереднього. Але інтернет - це вже геть інша історія.
До того вдома в нас вже був телевізор, ми його привезли невдовзі після переїзду. Але не користувались ним понад 3 місяці, бо напрягатись під'єднувати до нього щось, щоб побачити Перший Національний чи УТ-3 (Львів) погодьтесь не варто. Як кажуть: "Не тратьте куме сили..." Однак, в мого сусіда, що мешкає поверхом нижче, вже є супутникова антена, котру він хотів поправити. Скориставшись нагодою, що він хотів поки сніг удруге не грянув поправити з'єднання, попросив скористатись його тарілчаною бляхою, щоб і собі мати кавалок цивілізації вдома.
Купили на залізячному ринку на Сихові двох виходові головки, котрі дозволяють тягнути все одразу на два зомбоящики. Про такі я дізнався недавно, але ж жага технологій підпирає. Є ще, як виявилось навіть чотириканальні - аж на чотири телевізори, але таких мені не потрібно. Поки ми проводили закуплівлі, я отримав дозу ЛікНепу про супутникове телебачення, а також про особливості аматорського його встановлення.
Коли все було готово, можна приступити до найцікавішої частини: збирання усього докупи. Половину часу за ці два дні ми з сусідом Романом провели на даху, страхуючи один одного, подаючи деталі, під'єднуючи все до купи, а також за грою "Шестий, шестий, я - семий". Так назвала її Наталка - Романова дружина, і за сумісництвом моя сусідка дитинства. Суть проста: Роман на даху, з hands-free у вухах і гаєчним ключем у руці крутить приймач на відповідний градус, а я вдома докладно описую статус тогг, який стан зв'язку.
Врешті, в околі дев'ятої вечора вчора, ми обидвоє мали супутникове телебачення. Роман - оновлене, а я таке - до котрого вперше вагомо долучився своїми руками.
А ще: я вчора подумав, що навіть у буденній роботі, можна знайти натхнення і красу. По-перше, я все більше починаю отримувати задоволення від того, що роблю по дому щось власними руками, а по-друге можна бачити красу звичних речах. До прикладу, коли ми обилвоє сиділи на даху, можна було між дерев розглядати вогні великого Сихова через крони персенківських тополь, а ще розглядати, як з димаря потяга (мій дім за 20 м від станції) вилітають іскри справжнім вулканом. На тлі темнофіолетовго неба все виглядало майже божественно.
Із супутниковим телебаченням лишаються дрібниці: докупити довший кабель, що могти поствити телевізор, там де заплановано, а також налаштувати всі канали повикидавші всі закодовані та курдсько-непальські канали.

Наступною довгостроковою ініціативою буде мабуть проведення інтернету, і налагодження телефону, котрий чомусь перестав працювати. А рахунки за нього приходять.
А на сьогодні-завтра - сесія великого прання.
Tags: персенківка, щоденне
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 7 comments