У цьому світі стільки ірреального...

Мої антени та стрихи

2009-11-23T15:32:25Z

Цими вихідними я додав трішки цивілізації до своєї домівки, що хоч і знаходиться в 20 хв. ходи від центру Львова, а все ж богом забуте місце в урбан-районі.
Проведення новітніх технологій завжди мало якісь складнощі, до прикладу в черзі на телефон нам довелось стояти понад 20 років, допоки батько не взяв все у свої руки, і знайшов можливість коштами жильців прискорити темпи продуктивності праці Укртелекому. Проведення інтернету додому - це вже моїх рук справа. Точніше все тільки в процесі, адже кожне покоління має покращити те, що лишилось від попереднього. Але інтернет - це вже геть інша історія.
До того вдома в нас вже був телевізор, ми його привезли невдовзі після переїзду. Але не користувались ним понад 3 місяці, бо напрягатись під'єднувати до нього щось, щоб побачити Перший Національний чи УТ-3 (Львів) погодьтесь не варто. Як кажуть: "Не тратьте куме сили..." Однак, в мого сусіда, що мешкає поверхом нижче, вже є супутникова антена, котру він хотів поправити. Скориставшись нагодою, що він хотів поки сніг удруге не грянув поправити з'єднання, попросив скористатись його тарілчаною бляхою, щоб і собі мати кавалок цивілізації вдома.
Купили на залізячному ринку на Сихові двох виходові головки, котрі дозволяють тягнути все одразу на два зомбоящики. Про такі я дізнався недавно, але ж жага технологій підпирає. Є ще, як виявилось навіть чотириканальні - аж на чотири телевізори, але таких мені не потрібно. Поки ми проводили закуплівлі, я отримав дозу ЛікНепу про супутникове телебачення, а також про особливості аматорського його встановлення.
Коли все було готово, можна приступити до найцікавішої частини: збирання усього докупи. Половину часу за ці два дні ми з сусідом Романом провели на даху, страхуючи один одного, подаючи деталі, під'єднуючи все до купи, а також за грою "Шестий, шестий, я - семий". Так назвала її Наталка - Романова дружина, і за сумісництвом моя сусідка дитинства. Суть проста: Роман на даху, з hands-free у вухах і гаєчним ключем у руці крутить приймач на відповідний градус, а я вдома докладно описую статус тогг, який стан зв'язку.
Врешті, в околі дев'ятої вечора вчора, ми обидвоє мали супутникове телебачення. Роман - оновлене, а я таке - до котрого вперше вагомо долучився своїми руками.
А ще: я вчора подумав, що навіть у буденній роботі, можна знайти натхнення і красу. По-перше, я все більше починаю отримувати задоволення від того, що роблю по дому щось власними руками, а по-друге можна бачити красу звичних речах. До прикладу, коли ми обилвоє сиділи на даху, можна було між дерев розглядати вогні великого Сихова через крони персенківських тополь, а ще розглядати, як з димаря потяга (мій дім за 20 м від станції) вилітають іскри справжнім вулканом. На тлі темнофіолетовго неба все виглядало майже божественно.
Із супутниковим телебаченням лишаються дрібниці: докупити довший кабель, що могти поствити телевізор, там де заплановано, а також налаштувати всі канали повикидавші всі закодовані та курдсько-непальські канали.

Наступною довгостроковою ініціативою буде мабуть проведення інтернету, і налагодження телефону, котрий чомусь перестав працювати. А рахунки за нього приходять.
А на сьогодні-завтра - сесія великого прання.

mudry @ 2009-11-10T18:35:00

2009-11-10T18:29:25Z

Виявляється відповідати на запитання трішки простіше, ніж створювати текст самому. А ще простіше коли в тебе є вибір. Трохи складніше з тим, як би його обґрунтувати. Але, якщо йдеться про смаки, то тут певно кожен хоче мати волю ними поділитись. Мабуть, саме тому у всемережжі є стільки інструментів, радити прочитати щось, чи переглянути своїм колєґам.

А тепер від ліричного відступу, перейдімо до питань від nichna:

вино чи коньяк?
Люблю і те й інше. Але таки коньяк. Коньяк дозволяє розслабитись. Його споживання більше, як на мене, вимагає настрою собі пороздумувати чи пофілософствуати. Тут допитливий читач міг привести приклад, що у Хайяма роздуми супроводжувались вином, а історик математики ще й нагадати, що саме форма винного келиха наштовхнула останнього на думку про кубічні криві. Я ж залишивши це екскурсом в історію, нагадаю, що за часів Хайяма коньяку ще не було.
А ще я люблю каву. А її краще споживати в парі з коньяком, а ніж з вином.

небо чи стеля?
Мабуть стеля. Мандрівний співець з мене ніякий, то ж стверджувати, що небо - це моя стеля - недоречно. Я звісно люблю волю, простір, далечінь, та все ж навіть у мандрах я надаю перевагу ночувати під стелею шатра. А ще, якщо врахувати, що "Мій дім - моя фортеця про мене", то сумніви зникають самі собою.

рух чи спокій?
Спокій. Спокій заставляє замислитись... Зрештою спокій, це якби початок руху (я в тому сенсі, що спочатку подумав, а потім рухаєшся). А якщо рухатись не зупиняєшся, то робиш все автоматично, і все минає повз тебе. Якщо ж обрати спокій, то даєш собі право зупинитись і сказати "Зупинись мить...", а потім можна рухатись далі.

скайп чи гугл ток?
Нарешті я дочекався технічного запитання. Якби мені залишали право на щось одне, то я обрав би скайп. По перше, за контактами гугл-току можна знайти друзів у скайп, а навпаки - ні. По-друге, скайп зручніший. А потретє, скайп - канал найважливішого для мене мережевого спілкування.

P.S. Виявляється я знову можу викладати думки реченнями. Круто!

mudry @ 2009-11-10T10:46:00

2009-11-10T09:04:53Z

Я не великий прихильник флешмобів у ЖЖ, але вже так складається, що нічого аж надто цікавого я вигадати не можу, а написати вже руки трохи сверблять то я підтримую ініціативу з флешмобом. Я б його назвав "either ... or ..." чи щось таке.

Отож martuha36 питає мене таке:
1. Фільм чи книжка?
Так і тягнуться руки написати фільм. Їх протягом останнім часом значно більше. Я б навіть сказав радше відео. Youtube дивлюсь значно частіше. Але таки скажу, що книжка. Книжка, це не щоденний контент, котрий ти прочитав, а ще як виникне бажання то прокоментував. Або відповів на e-mail, вдумався, відповів і забув. Книжку починаєш читати поступово, ніби сьорбаєш чай. І вникаєш, і смакуєш нею. Або за три чи чотири сесії ковтаєш її як лимонад влітку. І хочеш ще. Таке часто буває, коли давно не брав книжки до рук. І особливо, коли сумніваєшся, чи скоро візмьеш наступну. Щоб прочитати заради власного задоволення, маю на увазі.

а потім ще таке:
2. Асфальт чи бруківка?
Тут безперечно можна бути впевненим. Бруківка, це те чим я можу гордитись. Ну, точніше я горджусь рідним містом, коли показую які гарні у Львові вулиці. А особливо в дощ. Бруківка особливо відбиває вечірнє світло і створює якусь ностальгію, хоча сумувати, власне, нема за чим. Бо Львів поки лишаєьться таким як я його пам'ятаю. Бруківка тримається століттями. Якби я був поетом, то сказав би, що в щілинах, між окремими каменями пам'ять епох. А оскільки я не поет, то просто обираю бруківку.

замість міттеншпіля (він виявився коротким):
3. Давати чи брати?
Брати. Добрий господар все додому тягне :) Зрештою, ти нічого не зможеш дати, якщо нічого не будеш мати. А мати ти не зможеш поки чогось не візьмеш. Треба колись розпочати крутити це коло.

і насамкінець:
4. Зовнішнє чи чи внутрішнє?
Поганенький з мене філософ, але таки таки зовнішнє. Ми ті, ким нас сприймають. І часто, ми самі не впевнені чим/ким ми є. То хай же буде так, як впевнені у цьому інші. Хоч комусь буде від того простіше. Зрештою, про щось внутрішнє ми знаємо тільки тоді, коли вони з глибин випливає назовні.

Ну от, здається трохи виписався. Вирвалось трохи назовні, і стало легше.
До нових зустрічей в ефірі!

про Ярославів та Софронів

2009-07-01T12:40:06Z

Кожного разу, коли з якоїсь нагоди вперше роблять перекличку і зачитують моє прізвище, то питають:
- Андрій Мудрий. В тебе що, таке прізвище?
- Так, - кажу.
- А чого ти не Ярослав?
В цей момент я колись давніше придумав все нові та нові замислуваті пояснення, поки не знайшов, те котре мені сподобалось. Кажу:
- Мені подобається коли мене Андрієм називають. Зрештою, це моє ім'я.
А от недавно подавав документи в церкву, на шлюб, і мене церковний паламар питає:
- Мудрий - то в тебе прізвище таке.
- Так, - кажу і думаю знов буде байка про Ярослава Мудрого і все таке.
- А чого ти не Софрон. От гарно буде, Мудрий, а до того ще й Софрон, то грецькою також "мудрий". Ти ще часом не професор. Тоді взагалі будло би тричі мудрий.
От тепер коли мене перепитають, чому я не Ярослав, скажу: "Добре, що не Софрон".

А взагалі люблю я своє прізвище. Ще й з псевдами не треба сильно напружуватись.

про псалми

2009-04-29T10:43:04Z

Сьогодні зранку, поки я безпішно намагався підняти своє тіло з ліжка, після вчорашнього, вже котрого за рахунком, виїзду по підготовці до ремонту, Юрко, котрий всю ніч займався перекладом сценарію фільму "The Narnia Code" зайшов на сторінку із псалмами. Прочитав мені Псалом 18. І досі дивуюсь що наштовнуло його на таку думку. Ніколи за ним такого не помічав.
Єдина думка, котра у мене виникла - написати Псалом, виявляється не так і складно. Тільки от що давали переспіви псалмів сучасним поетам. Ними ж певно рідко хто користався?

порядні галицькі родини

2009-04-23T19:01:09Z

"Є панки, є лесбіянки, а є порядні галицькі родини - субкультура така"
(c) pani_grunia

Дещиця вільного часу.

2009-03-13T18:00:45Z

Завжди так буває. Коли в тебе постійно купа роботи, котру ти повинен зробити першочергово, іншим справам виставляєш статус "зроблю пізніше, коли з'явиться вільний час". Коло чверті години тому, я закінчив все, що повинен був зробити. Виглядає на те, що маю годинку другу вільного часу, але геть не можу второпати, що ж я мав зробити, коли в мене з'явиться вільний час.

mudry @ 2009-02-25T20:17:00

2009-02-25T18:30:09Z

Замість епіграфа
"Тільки в хауз - зразу Хауз" (с) Хтось із френдів.

До речі в мене саме так і відбувається. І це не тому, що я собі його скачав, а тому що приходжу додому коло опівночі. Але байка зараз трохи не про це.

Оце дьорнуло мене нещодавно пройти тест на те, хто я із серіалу. І що б ви думали - сама банальність - "Вы - Грегори Хауз" - сказала мені пекельна машина. І від того часу почалось. Співробітниця, котра також дивиться M.D. яас до часу любить невзнак сказати, що "цитати - це твоя парафія". Або коли, щось розумне сказав коліжанці про здоров'ячко, то вже і це стає приводом нагадати про схожість. І спробуй тут пояснити, що програма над якою і я працюю вимагає знання того, які медикаменти на що мають алергію, який відсоток населення у Флориді - сільське, чи який формат поштового коду у Масачусетсі.

Мене звісно, отакі порівняння не зачіпають, навіть трохи навпаки, але ж звідки ... звідки вони знали про мій результат тесту?

UPD. Ось лінк кому стало цікаво: http://aeterna.ru/test.php?link=tests:22359 . Хто хоче, результати може лишити в коментах.

Use Skype

2009-02-24T14:46:46Z

Коли почалась вся ця мара з протоколами аськи, та схожими іншими налаштуваннями то я вирішив полишити спектакль цей вельми нудний і не перезавантажувати кожний раз нову версію. З тими, хто активно користується GoogleTalk проблем я не мав, хоча деколи було не зручно. Тому я вирішив скористатись можливістю, котру я мало коли брав до уваги - Skype. До того користувався нею тільки тоді, коли ми скоординовували команду для ЩоДеКоли.
А виявилось, що річ і для віртуальних діалогів дуже зручна.

Так от для чого була ця прелюдія.
Закликаю всіх перейти від ICQ котрим переважно користується пострадянський простір, на Skype, котрим користується більш цивілізований люд (примітки на полях: Чим, до речі, індуси користуються, розкажуть хто знає).
А щоб це не було простим закликом, подумайте про те, як гарно, коли напроти вашого імені - український прапор ;)

Я на твіттері

2009-02-24T12:51:59Z

Відтепер я на і на твіттері:
http://twitter.com/Mudry

UPD: Думаю, що це непоганий інструмент, коли щось хочеш написати, але воно за суттю і обсягом не дотягує до LJ-посту.
UPD 2: Хто користується "Вогнелисом", тому буде корисна така втичка - TwitterFox. А ще я з Твіттером вирішив для себе моральну дилему, котра забороняла мені в LJ ділитись лінками на LJ. Тепер пхатиму їх у Твіттер.

And then a miracle occurs...

2008-11-25T13:41:21Z

Мурзік Васильович був правий: "Що не кажіть, а в людства зоряне майбутнє".

Часто буває так, що ми сприймаємо чудеса, як нормальні речі, і нам вдається дуже багато. Тільки вартує задуматись: "Ого, як в мене таке вийшло? Круто. Ану спробую ще раз...", то вже нічого не виходить. Відтак, якщо віриш в свої сили - тобі вдається багато.
А якщо не вдається - просто заслабо в себе віриш.
От дядько на малюнку точно в себе вірить, тільки не може пояснити чому. І здається мені, що саме так зароджувались найгеніальніші винаходи людства...

Любити роботу

2008-11-18T19:22:53Z

От всі кажуть, що добре любити свою роботу.
Але якщо в медалі є аверс, то в неї є і реверс.
Мій реверс полягає в тому, що я залишаюсь от до такого часу на роботі, щоб завершити, те, що почав.
P.S. Дякую gwise !

Цей світ непогана місцина, щоб в ній народитись

2008-09-03T07:41:52Z

Останні кілька тижнів пригадується цитата із книжки "День смерті пані День". Це Ягреяорі Корсо (здається).

"Цей світ непогана місцина, щоб в ній народитись,
Якщо вам звісно не йдеться про постійне щастя чи вічне життя"

Є трохи місця під сонцем?

2008-09-03T07:39:14Z

Якою би потужною не здавалась народна мудрість, все ж вона пасує не скрізь.
От взяти лишень: "Боротись за місце під сонцем". Не думаю, що ця метафора актуальна, скажімо, в Африці; і як показують спостереження у нас на роботі на кухні також.

Паліндром

2008-08-14T12:26:11Z

Ось такого паліндрома придумав:
- А результатів?
- Вітать лузера!

mudry @ 2008-08-11T13:20:00

2008-08-11T10:21:31Z

Марчук Іван Степанович

2008-07-31T14:14:49Z

Скажіть, ви знали хто такий Іван Марчук?
От і я до сьогодні не знав! А це виявляється митець, скульптор, і новатор, котрого Британська Daily Telegraph внесла до сотні геніїв, котрі ще живуть. На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів. Тут у людини он яке визнання, а ми про нього не знаємо.
Натомість знаємо, що в Коляденка здох пес.
Сумно!

ЩЕ. Принагідно хочу подякувати за пожвавлення обговоорення Великої теореми Ферма, котра навела мене на думку про доведену Перельманом гіпотезу Пуанкре. А Перельман, до речі, також у цьому списку.

Дартс

2008-07-28T12:48:03Z

В нас на СофтСерві в кімнаті вже третій тиждень є така забавка. Оксана і Олеся на дні компанії виграли під час пейтбольної звитяжної стрільби. Тепер звитяжну боротьбу ведуть Саня та Ростик. рекорд поки що встановлено на позначці 156 очок з трьох дротиків.
До речі дуже непогана думка знарядити фірми для люди весь час проводять за комп'ютерами і такими дошками, адже проягом всього дня треба розминати очі, зміною фокусної відстані, адже по замовчуванню вона встановлена на 30-40 см до монітора.

Фестивальний weekend

2008-07-28T10:20:27Z

Мені не довелось вибирати між Славським і Підкаменем - був і там, і там.

На роботі всі дивуються, як так сталось, що я два дні місив болото, а приїхав загорілий як з моря. Кажу: "Сам дивуюсь"!
Дуже перепрошую того, хто у Славському зідентифікував мене під парасолею на дорозі. Скільки я під навіс не дивився, таки нікого не зміг уздріти. Телефон також не зідентифіковано.
Сподіваюсь МНСники не згорнули примусово Ваш намет у Славському.
Додав до райцентрів Львівської області, котрі відвідав Броди.
Після Підкаменя я ненавиджзу прикол про Артура. Хай мені вже вибачають/невибачають шешорівці.
Водії на бобіках в Підкамені - не олені, вони бегемоти. Або, ні. Навіть бегемоти так не здатні місити болото.
Сподіваюсь, що в дим п'яний юзер, котрий їздив на коні в буту в Підкамені залишився живий. І кінь також.
Я дивуюсь яе олюди можуть бити пляшки там, де самі ж ходять босоніж.
І наостанок. Я не можу відповісти на запитання чи сподобались мені фестивалі.

Крайні

2008-07-21T08:29:17Z

В нас в країні та звикли у всьому шукати крайніх, що навіть при оплаті комунальних послуг шукають не "останнього у (на) черзі", а крайнього.

Багатофункціональні інструменти

2008-07-17T08:11:32Z

Кмітливий та винахідливий український народ.
У нас кожен предмет має не тільки своє пряме призначення, а і багато додаткових. Ні для кого не є секрет, що той хто палить не потребує купувати відкривачку до пива, якщо у нього є запальничка що справиться з цим завданням. Знаю навіть кількох людей, котрі використовують мобільний телефон.
Не кажучи навіть про ключі. До речі, про них. Спостерігав сьогодні в маршрутці ситуації, коли пані пробувала відчинити вітрове скло. В більш менш цивілізованих транспортних засобах, для цього, звісно, є ручки, але не в маршрутках. Після двох невдалих спроб пані (панна?) витягла довгий металічний ключ до вхідних дверей в будинок і без труднощів вирішила проблему.
Нещодавно бачив також, як використовували парасолю для відкривання дврей та закривання вентиляційного люка. Мій дідусь навіть в 90-х роках спромагався зловити на телевізор німецькі та польскі канали встромляючи маніеюрні ножиці в дециметрову антену телевізора, чіпаючи їх вигнутою скріпкою до тюлі на вікні.
А які у Вас улюблені поліфункціональні пристрої?

вКонтактє дурить людей.

2008-07-03T10:27:28Z

От уявіть собі ситуацію, що з вами у страсну суботу вітаються "Христос Воскрес!"... Не добре то правда?
А в мене ситуація схожа, бо мережа вКонтактє попереджає про день народження на день наперед. В результаті маю вже добрих сім привітань. Воно звісно кльово, дякую вже всім за вітання, але все таки ще день хочеться побути на рік молодшим!

Нові слова...

2008-06-25T10:32:26Z

Вже є багато випадків, коли назви фірм чи їх виробір почали в повсякденній мові позначати загальні назви речей. Наприклад фотокопія (так вона мала би називатись правильно) вже десятки років називається "ксерокс", чи будь-яку колу часто називають "кока-колою".
Сьогодні пгочувши фрагмент розмови охоронців я почув куди новіший зразок таких слів.
- Нащо він замість себе підставляє "РосУкрЕнерго"?
- Він взагалі з такими під'їздами задовбав.
- Як хочеш мати доступ до задніх дверей - то попроси, а не підсилай замість себе дебільних посередників.
Відтепер замість фрази "дебільні посередники", "нікому не потрібні посередники", "підставні особи" вживають "РосУкрЕнерго".

Комунальні послуги

2008-06-24T13:07:06Z

В суботу отримав від тата завдання оплати комунальні послуги. Оскільки всі вихідні я чимось був зайнятий, то встигнути до 13 години, скороченогго робочого дня, було годі. Вчора я цю місію провалив знову, бо після грози не працювали комп'ютери в ощадбанках. Так принаймні говорили тітки що повмощувались в свої крісла і сьорбали горнят з написами, наприклад, "Татьяна" розчинну каву.
Як правило я завжди оплачую все о ощадному банку коло будинку, тому вже призабув, що таке війна за касу.
Сьогодні, я вирішив з тим покінчити, і прийшов у час закінчення перерви. Черга назбиралась добренька. Вона складалась переважно з тих, хто хотів оплатити послуги, а також з пенсіонерів, котрі прийшли забирати з "книжок" гроші. Тільки відчинились двері, натовп зразу змішався так ніби на токійській біржі стався обвал і гроші почали критично дешевшати. Або десь так, коли в магазин привезли 25 кг масла, а охочих назбиралось на піввагона.
Ну впритул не розумію, для чого в "Ощадбанку" чотири каси, якщо є тільки три комп'ютери і два касових апарати, і відповідно працюють з них тільки дві. І для чого папери приймати в одній касі, а гроші видавати тільки в іншій. На роботі в нас з організацією чітко, тому складно було перелаштуватись на совковий лад.
Я врешті решт із задачею справився, але виснував, що пенсіонери в таких випадках завжди беруть гору над молоддю, і людьми середнього віку. І навіть без бойових кличів про гниття в окопах і підибиті "Юнкерси".

Настрій: потовчений, але гордий, що виконав батькове доручення.

Злива.

2008-06-23T12:22:03Z

На 15 хвилин, офіс перестав працювати. Всі прилипли до вікон. В кімнаті на третьому поверсі від вібрації вентиляційної труби проломило натяжну стелю. Серваки впали. В курилці натовп.
Дерева поламало.
Ось вам дощик.