|
|
|
листопада 23-є, 2009
05:32 pm - Мої антени та стрихи
Цими вихідними я додав трішки цивілізації до своєї домівки, що хоч і знаходиться в 20 хв. ходи від центру Львова, а все ж богом забуте місце в урбан-районі.
Проведення новітніх технологій завжди мало якісь складнощі, до прикладу в черзі на телефон нам довелось стояти понад 20 років, допоки батько не взяв все у свої руки, і знайшов можливість коштами жильців прискорити темпи продуктивності праці Укртелекому. Проведення інтернету додому - це вже моїх рук справа. Точніше все тільки в процесі, адже кожне покоління має покращити те, що лишилось від попереднього. Але інтернет - це вже геть інша історія.
До того вдома в нас вже був телевізор, ми його привезли невдовзі після переїзду. Але не користувались ним понад 3 місяці, бо напрягатись під'єднувати до нього щось, щоб побачити Перший Національний чи УТ-3 (Львів) погодьтесь не варто. Як кажуть: "Не тратьте куме сили..." Однак, в мого сусіда, що мешкає поверхом нижче, вже є супутникова антена, котру він хотів поправити. Скориставшись нагодою, що він хотів поки сніг удруге не грянув поправити з'єднання, попросив скористатись його тарілчаною бляхою, щоб і собі мати кавалок цивілізації вдома.
Купили на залізячному ринку на Сихові двох виходові головки, котрі дозволяють тягнути все одразу на два зомбоящики. Про такі я дізнався недавно, але ж жага технологій підпирає. Є ще, як виявилось навіть чотириканальні - аж на чотири телевізори, але таких мені не потрібно. Поки ми проводили закуплівлі, я отримав дозу ЛікНепу про супутникове телебачення, а також про особливості аматорського його встановлення.
Коли все було готово, можна приступити до найцікавішої частини: збирання усього докупи. Половину часу за ці два дні ми з сусідом Романом провели на даху, страхуючи один одного, подаючи деталі, під'єднуючи все до купи, а також за грою "Шестий, шестий, я - семий". Так назвала її Наталка - Романова дружина, і за сумісництвом моя сусідка дитинства. Суть проста: Роман на даху, з hands-free у вухах і гаєчним ключем у руці крутить приймач на відповідний градус, а я вдома докладно описую статус тогг, який стан зв'язку.
Врешті, в околі дев'ятої вечора вчора, ми обидвоє мали супутникове телебачення. Роман - оновлене, а я таке - до котрого вперше вагомо долучився своїми руками.
А ще: я вчора подумав, що навіть у буденній роботі, можна знайти натхнення і красу. По-перше, я все більше починаю отримувати задоволення від того, що роблю по дому щось власними руками, а по-друге можна бачити красу звичних речах. До прикладу, коли ми обилвоє сиділи на даху, можна було між дерев розглядати вогні великого Сихова через крони персенківських тополь, а ще розглядати, як з димаря потяга (мій дім за 20 м від станції) вилітають іскри справжнім вулканом. На тлі темнофіолетовго неба все виглядало майже божественно.
Із супутниковим телебаченням лишаються дрібниці: докупити довший кабель, що могти поствити телевізор, там де заплановано, а також налаштувати всі канали повикидавші всі закодовані та курдсько-непальські канали.
Наступною довгостроковою ініціативою буде мабуть проведення інтернету, і налагодження телефону, котрий чомусь перестав працювати. А рахунки за нього приходять.
А на сьогодні-завтра - сесія великого прання.
|
листопада 10-е, 2009
06:35 pm
Виявляється відповідати на запитання трішки простіше, ніж створювати текст самому. А ще простіше коли в тебе є вибір. Трохи складніше з тим, як би його обґрунтувати. Але, якщо йдеться про смаки, то тут певно кожен хоче мати волю ними поділитись. Мабуть, саме тому у всемережжі є стільки інструментів, радити прочитати щось, чи переглянути своїм колєґам.
А тепер від ліричного відступу, перейдімо до питань від ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) nichna:
вино чи коньяк?
Люблю і те й інше. Але таки коньяк. Коньяк дозволяє розслабитись. Його споживання більше, як на мене, вимагає настрою собі пороздумувати чи пофілософствуати. Тут допитливий читач міг привести приклад, що у Хайяма роздуми супроводжувались вином, а історик математики ще й нагадати, що саме форма винного келиха наштовхнула останнього на думку про кубічні криві. Я ж залишивши це екскурсом в історію, нагадаю, що за часів Хайяма коньяку ще не було.
А ще я люблю каву. А її краще споживати в парі з коньяком, а ніж з вином.
небо чи стеля?
Мабуть стеля. Мандрівний співець з мене ніякий, то ж стверджувати, що небо - це моя стеля - недоречно. Я звісно люблю волю, простір, далечінь, та все ж навіть у мандрах я надаю перевагу ночувати під стелею шатра. А ще, якщо врахувати, що "Мій дім - моя фортеця про мене", то сумніви зникають самі собою.
рух чи спокій?
Спокій. Спокій заставляє замислитись... Зрештою спокій, це якби початок руху (я в тому сенсі, що спочатку подумав, а потім рухаєшся). А якщо рухатись не зупиняєшся, то робиш все автоматично, і все минає повз тебе. Якщо ж обрати спокій, то даєш собі право зупинитись і сказати "Зупинись мить...", а потім можна рухатись далі.
скайп чи гугл ток?
Нарешті я дочекався технічного запитання. Якби мені залишали право на щось одне, то я обрав би скайп. По перше, за контактами гугл-току можна знайти друзів у скайп, а навпаки - ні. По-друге, скайп зручніший. А потретє, скайп - канал найважливішого для мене мережевого спілкування.
P.S. Виявляється я знову можу викладати думки реченнями. Круто!
|
10:46 am
Я не великий прихильник флешмобів у ЖЖ, але вже так складається, що нічого аж надто цікавого я вигадати не можу, а написати вже руки трохи сверблять то я підтримую ініціативу з флешмобом. Я б його назвав "either ... or ..." чи щось таке.
Отож martuha36 питає мене таке:
1. Фільм чи книжка?
Так і тягнуться руки написати фільм. Їх протягом останнім часом значно більше. Я б навіть сказав радше відео. Youtube дивлюсь значно частіше. Але таки скажу, що книжка. Книжка, це не щоденний контент, котрий ти прочитав, а ще як виникне бажання то прокоментував. Або відповів на e-mail, вдумався, відповів і забув. Книжку починаєш читати поступово, ніби сьорбаєш чай. І вникаєш, і смакуєш нею. Або за три чи чотири сесії ковтаєш її як лимонад влітку. І хочеш ще. Таке часто буває, коли давно не брав книжки до рук. І особливо, коли сумніваєшся, чи скоро візмьеш наступну. Щоб прочитати заради власного задоволення, маю на увазі.
а потім ще таке:
2. Асфальт чи бруківка?
Тут безперечно можна бути впевненим. Бруківка, це те чим я можу гордитись. Ну, точніше я горджусь рідним містом, коли показую які гарні у Львові вулиці. А особливо в дощ. Бруківка особливо відбиває вечірнє світло і створює якусь ностальгію, хоча сумувати, власне, нема за чим. Бо Львів поки лишаєьться таким як я його пам'ятаю. Бруківка тримається століттями. Якби я був поетом, то сказав би, що в щілинах, між окремими каменями пам'ять епох. А оскільки я не поет, то просто обираю бруківку.
замість міттеншпіля (він виявився коротким):
3. Давати чи брати?
Брати. Добрий господар все додому тягне :) Зрештою, ти нічого не зможеш дати, якщо нічого не будеш мати. А мати ти не зможеш поки чогось не візьмеш. Треба колись розпочати крутити це коло.
і насамкінець:
4. Зовнішнє чи чи внутрішнє?
Поганенький з мене філософ, але таки таки зовнішнє. Ми ті, ким нас сприймають. І часто, ми самі не впевнені чим/ким ми є. То хай же буде так, як впевнені у цьому інші. Хоч комусь буде від того простіше. Зрештою, про щось внутрішнє ми знаємо тільки тоді, коли вони з глибин випливає назовні.
Ну от, здається трохи виписався. Вирвалось трохи назовні, і стало легше.
До нових зустрічей в ефірі!
Настрій: ![[mood icon]](http://l-stat.livejournal.com/img/mood/classic/sad.gif) depressed
|
липня 1-е, 2009
03:32 pm - про Ярославів та Софронів
Кожного разу, коли з якоїсь нагоди вперше роблять перекличку і зачитують моє прізвище, то питають:
- Андрій Мудрий. В тебе що, таке прізвище?
- Так, - кажу.
- А чого ти не Ярослав?
В цей момент я колись давніше придумав все нові та нові замислуваті пояснення, поки не знайшов, те котре мені сподобалось. Кажу:
- Мені подобається коли мене Андрієм називають. Зрештою, це моє ім'я.
А от недавно подавав документи в церкву, на шлюб, і мене церковний паламар питає:
- Мудрий - то в тебе прізвище таке.
- Так, - кажу і думаю знов буде байка про Ярослава Мудрого і все таке.
- А чого ти не Софрон. От гарно буде, Мудрий, а до того ще й Софрон, то грецькою також "мудрий". Ти ще часом не професор. Тоді взагалі будло би тричі мудрий.
От тепер коли мене перепитають, чому я не Ярослав, скажу: "Добре, що не Софрон".
А взагалі люблю я своє прізвище. Ще й з псевдами не треба сильно напружуватись.
|
квітня 29-е, 2009
01:33 pm - про псалми
Сьогодні зранку, поки я безпішно намагався підняти своє тіло з ліжка, після вчорашнього, вже котрого за рахунком, виїзду по підготовці до ремонту, Юрко, котрий всю ніч займався перекладом сценарію фільму "The Narnia Code" зайшов на сторінку із псалмами. Прочитав мені Псалом 18. І досі дивуюсь що наштовнуло його на таку думку. Ніколи за ним такого не помічав.
Єдина думка, котра у мене виникла - написати Псалом, виявляється не так і складно. Тільки от що давали переспіви псалмів сучасним поетам. Ними ж певно рідко хто користався?
|
квітня 23-є, 2009
09:58 pm - порядні галицькі родини
"Є панки, є лесбіянки, а є порядні галицькі родини - субкультура така"
(c) pani_grunia
|
березня 13-е, 2009
07:57 pm - Дещиця вільного часу.
Завжди так буває. Коли в тебе постійно купа роботи, котру ти повинен зробити першочергово, іншим справам виставляєш статус "зроблю пізніше, коли з'явиться вільний час". Коло чверті години тому, я закінчив все, що повинен був зробити. Виглядає на те, що маю годинку другу вільного часу, але геть не можу второпати, що ж я мав зробити, коли в мене з'явиться вільний час.
Current Location: Львів, Пастернака 5
|
лютого 25-е, 2009
08:17 pm
Замість епіграфа
"Тільки в хауз - зразу Хауз" (с) Хтось із френдів.
До речі в мене саме так і відбувається. І це не тому, що я собі його скачав, а тому що приходжу додому коло опівночі. Але байка зараз трохи не про це.
Оце дьорнуло мене нещодавно пройти тест на те, хто я із серіалу. І що б ви думали - сама банальність - "Вы - Грегори Хауз" - сказала мені пекельна машина. І від того часу почалось. Співробітниця, котра також дивиться M.D. яас до часу любить невзнак сказати, що "цитати - це твоя парафія". Або коли, щось розумне сказав коліжанці про здоров'ячко, то вже і це стає приводом нагадати про схожість. І спробуй тут пояснити, що програма над якою і я працюю вимагає знання того, які медикаменти на що мають алергію, який відсоток населення у Флориді - сільське, чи який формат поштового коду у Масачусетсі.
Мене звісно, отакі порівняння не зачіпають, навіть трохи навпаки, але ж звідки ... звідки вони знали про мій результат тесту?
UPD. Ось лінк кому стало цікаво: http://aeterna.ru/test.php?link=tests:22359 . Хто хоче, результати може лишити в коментах.
|
лютого 24-е, 2009
04:35 pm - Use Skype
Коли почалась вся ця мара з протоколами аськи, та схожими іншими налаштуваннями то я вирішив полишити спектакль цей вельми нудний і не перезавантажувати кожний раз нову версію. З тими, хто активно користується GoogleTalk проблем я не мав, хоча деколи було не зручно. Тому я вирішив скористатись можливістю, котру я мало коли брав до уваги - Skype. До того користувався нею тільки тоді, коли ми скоординовували команду для ЩоДеКоли.
А виявилось, що річ і для віртуальних діалогів дуже зручна.
Так от для чого була ця прелюдія.
Закликаю всіх перейти від ICQ котрим переважно користується пострадянський простір, на Skype, котрим користується більш цивілізований люд (примітки на полях: Чим, до речі, індуси користуються, розкажуть хто знає).
А щоб це не було простим закликом, подумайте про те, як гарно, коли напроти вашого імені - український прапор ;)
|
02:50 pm - Я на твіттері
Відтепер я на і на твіттері:
http://twitter.com/Mudry
UPD: Думаю, що це непоганий інструмент, коли щось хочеш написати, але воно за суттю і обсягом не дотягує до LJ-посту.
UPD 2: Хто користується "Вогнелисом", тому буде корисна така втичка - TwitterFox. А ще я з Твіттером вирішив для себе моральну дилему, котра забороняла мені в LJ ділитись лінками на LJ. Тепер пхатиму їх у Твіттер.
|
листопада 25-е, 2008
01:11 pm - And then a miracle occurs...
 Мурзік Васильович був правий: "Що не кажіть, а в людства зоряне майбутнє".
Часто буває так, що ми сприймаємо чудеса, як нормальні речі, і нам вдається дуже багато. Тільки вартує задуматись: "Ого, як в мене таке вийшло? Круто. Ану спробую ще раз...", то вже нічого не виходить. Відтак, якщо віриш в свої сили - тобі вдається багато.
А якщо не вдається - просто заслабо в себе віриш.
От дядько на малюнку точно в себе вірить, тільки не може пояснити чому. І здається мені, що саме так зароджувались найгеніальніші винаходи людства...
|
листопада 18-е, 2008
08:56 pm - Любити роботу
От всі кажуть, що добре любити свою роботу.
Але якщо в медалі є аверс, то в неї є і реверс.
Мій реверс полягає в тому, що я залишаюсь от до такого часу на роботі, щоб завершити, те, що почав.
P.S. Дякую ![[info]](http://p-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) gwise !
Current Location: http://www.softservecom.com
|
вересня 3-є, 2008
10:39 am - Цей світ непогана місцина, щоб в ній народитись
Останні кілька тижнів пригадується цитата із книжки "День смерті пані День". Це Ягреяорі Корсо (здається).
"Цей світ непогана місцина, щоб в ній народитись,
Якщо вам звісно не йдеться про постійне щастя чи вічне життя"
|
10:37 am - Є трохи місця під сонцем?
Якою би потужною не здавалась народна мудрість, все ж вона пасує не скрізь.
От взяти лишень: "Боротись за місце під сонцем". Не думаю, що ця метафора актуальна, скажімо, в Африці; і як показують спостереження у нас на роботі на кухні також.
|
серпня 14-е, 2008
03:23 pm - Паліндром
Ось такого паліндрома придумав:
- А результатів?
- Вітать лузера!
|
серпня 11-е, 2008
01:20 pm
|
липня 31-е, 2008
05:09 pm - Марчук Іван Степанович
Скажіть, ви знали хто такий Іван Марчук?
От і я до сьогодні не знав! А це виявляється митець, скульптор, і новатор, котрого Британська Daily Telegraph внесла до сотні геніїв, котрі ще живуть. На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів. Тут у людини он яке визнання, а ми про нього не знаємо.
Натомість знаємо, що в Коляденка здох пес.
Сумно!
ЩЕ. Принагідно хочу подякувати за пожвавлення обговоорення Великої теореми Ферма, котра навела мене на думку про доведену Перельманом гіпотезу Пуанкре. А Перельман, до речі, також у цьому списку.
|
липня 28-е, 2008
03:37 pm - Дартс
В нас на СофтСерві в кімнаті вже третій тиждень є така забавка. Оксана і Олеся на дні компанії виграли під час пейтбольної звитяжної стрільби. Тепер звитяжну боротьбу ведуть Саня та Ростик. рекорд поки що встановлено на позначці 156 очок з трьох дротиків.
До речі дуже непогана думка знарядити фірми для люди весь час проводять за комп'ютерами і такими дошками, адже проягом всього дня треба розминати очі, зміною фокусної відстані, адже по замовчуванню вона встановлена на 30-40 см до монітора.
|
01:12 pm - Фестивальний weekend
Мені не довелось вибирати між Славським і Підкаменем - був і там, і там.
- На роботі всі дивуються, як так сталось, що я два дні місив болото, а приїхав загорілий як з моря. Кажу: "Сам дивуюсь"!
- Дуже перепрошую того, хто у Славському зідентифікував мене під парасолею на дорозі. Скільки я під навіс не дивився, таки нікого не зміг уздріти. Телефон також не зідентифіковано.
- Сподіваюсь МНСники не згорнули примусово Ваш намет у Славському.
- Додав до райцентрів Львівської області, котрі відвідав Броди.
- Після Підкаменя я ненавиджзу прикол про Артура. Хай мені вже вибачають/невибачають шешорівці.
- Водії на бобіках в Підкамені - не олені, вони бегемоти. Або, ні. Навіть бегемоти так не здатні місити болото.
- Сподіваюсь, що в дим п'яний юзер, котрий їздив на коні в буту в Підкамені залишився живий. І кінь також.
- Я дивуюсь яе олюди можуть бити пляшки там, де самі ж ходять босоніж.
- І наостанок. Я не можу відповісти на запитання чи сподобались мені фестивалі.
|
липня 21-е, 2008
11:28 am - Крайні
В нас в країні та звикли у всьому шукати крайніх, що навіть при оплаті комунальних послуг шукають не "останнього у (на) черзі", а крайнього.
|
|
|
